27/11/2023
«Допоможіть! Врятуйте! Відловіть! Заберіть! Пролікуйте!» А потім ще й – «Прозвітуйте! Я буду приходити і слідкувати, як йому чи їй у вас живеться!»
Варіантів насправді безліч. Пишуть нам у месенджер, тегають у дописах у групах, телефонують у будь-який час доби на доступні номери. Про лебедів, лелек, інших звірів та птахів. З настанням холодів таких сигналів більшає у рази.
Мусимо наголосити, що чимало з таких повідомлень принаймні через незнання елементарних законів живої природи – хибні. І варто визнати ще й те, що це намагання бути нібито добрими і милосердними – але чужими руками. Бо КП «Луцький зоопарк» дійсно опікується не лише колекцією, а й особинами з дикої природи. Проте з огляду на обмежені людські та грошові ресурси ми не можемо реагувати на кожне публічне оціночне судження. Рятуємо тих диких тварин і птахів, які без нас не виживуть. Надаємо допомогу і або відпускаємо, або залишаємо у зоопарку. Все залежить від фізичного стану живої істоти.
Зараз температура знизилася, зимова негода показує свій норов. І аби хоч трохи зменшити кількість «добрих» людей, вкотре пояснюємо, кого і як варто починати рятувати, а кого необхідно залишити в спокої.
Найперше варто знати, що лебеді (а в холоди повідомлення найбільше стосуються їх) можуть вільно перебувати на відкритих водоймах навіть у морози. Лише коли на воді робиться суцільний лід, то вони не мають можливості харчуватися. Тому зазвичай, діючи інстинктивно, відчуваючи похолодання і нестачу корму, птахи восени відлітають. АЛЕ – коли їх не підгодовують!
Запам’ятайте: приносячи їжу лебедям до водойми навесні-влітку-восени, ви робите їм насправді ведмежу послугу та, якщо чесно, провокуєте ситуацію, коли птахам дійсно буде потрібно реальний порятунок. Бо коли є місце, де пернаті без проблем мають харч, вони його не полишать. Власне, на задоволенні харчових потреб як первинних зокрема і формували інстинкти. Підгодовування людьми цю схему «ламає». А коли врахувати, що приносять переважно хлібобулочні вироби або печиво, то це ще й провокує у птахів ожиріння та розлади харчування через непристосованість травної системи птахів до такої їжі.
Ще одна неадекватна вимога стосується саме відлову пернатих. Зоопарк цим не займається: не має ні людей, ні спорядження. Ми лише можемо прийняти особину на огляд і, за потреби, лікування. При цьому саме на нас лягають витрати на медикаменти, рентген, вітаміни, харчування і т.п. Плюс поранена чи хвора птаха або тварина потребує людських рук. Тобто хтось із колективу має відірватися від основної роботи – догляду за колекцією.
Проте навіть за цих обставин бувають ситуації, коли від нас вимагають звіту про допомогу ті люди, які чи то зателефонували, чи привезли нам особину, яка була в біді. Бути небайдужим, звичайно, добре. Але тут вихід один: якщо дійсно хвилює перебіг справ, влаштовуйтеся на роботу і будете бачити всі процеси зсередини. Повірте, не то що запитання зникнуть, а й навіть світогляд зміниться.
Не можемо також не пояснити, що не завжди доречно втручатися в природу і надзвичайникам (а їх теж часто турбують з вимогами виїжджати і відловлювати). Бо доволі часто птахи, які залишаються тут в холод, не є пораненими чи кволими. При будь-якому наближенні людини вони стають на крило, щоб за якийсь час знову повернутися на облюбоване місце. Натомість хибні виклики служби «101» неабияка проблема для них. Бо реагувати мають, матеріально-технічні ресурси задіюють, а результат – згаяні час і гроші.
Сподіваємося на поширення цього пояснення. Бо допомагати – важливо. Але щоразу переконайтеся, що ваше втручання дійсно необхідно. Бо ж недаремно кажуть, що добрими намірами вимощена дорога у пекло.
А на завершення – трохи наших цифр. У Луцькому зоопарку роками ведеться журнал обліку особин, яких до нас приносять/привозять на огляд і лікування. Згідно з ним, за 10 місяців 2023 року ми надали допомогу 250 тваринам та птахам. Тобто суто математично – 25 особин ми приймали щомісяця!
Наразі на території зоопарку постійно мешкає 6 лебедів та 42 лелеки. Хоча насправді ми допомогли у рази більшій кількості птахів. На щастя, основна частина відносно швидко одужувала, не встигаючи звикнути до людей і постійного харчування, тож залишала територію зоопарку. Для цього і вольєр для лелек у нас відкритий. За таких умов пернаті можуть після реабілітації самі вирішувати, відлетіти їм чи залишитися.
І ми дуже добре розуміємо, як важливо допомагати у біді тим, хто не може про себе попіклуватися самотужки. Робимо це, не перекладаючи відповідальності та витрат на інших. Може, саме за цим алгоритмом варто спробувати діяти і тим, чия допомога обмежується постом, відгуком чи дзвінком?
ФОТО - наші підопічні.
