Фермерський корм для собак "BarBoss"

20/08/2024

20/08/2024

Чорна німецька вівчарка.
Цуценята 2 місяці. Племінний розплідник. З родоводом і чипом. Повний пакет документів.
Чисто чорні без плям.
200долларів. 067 449 06 26 .
@подписчики

14/08/2024

Чому такі важливі документи?
Коли ви зібрались придбати собаку певноіі породи, то постає питання чистоти породи і ціни.
Вам запропонують або собаку з родоводом або без. Собачка без документів коштуватиме в рази дешевше.
Аргумент продавців для довірливого шукача такий:
— Навіщо вам документи, ви ж для себе берете, не для виставок.
І люди ведуться, логічно ж.
Майже стовідсотковий варіант, що ви отримаєте метиса ми навіть не розглядаємо. Може бути й інший.
Вам покажуть фото собачок-батьків і клубні документи, але скажуть, на цей виводок не оформляли, щоб мовби здешевшити.
Насправді у собачок тічка два рази на рік. Щоб були здорові щенята розплідникам заборонено використовувати суку двічі на рік. Клуб не видасть документи на наступний виводок без річноіі паузи.
Хижі заводчики експлуатують своііх собачок двічі на рік. Один виводок з документами, а другий без. Обидва вівідки будуть ослабленими і собачки в подальшому хворітимуть.
Заводити собачку з документами чи без — вибір за вами.
@подписчики

01/05/2024

Чи можна собакам їсти волоські горіхи?
Волоські горіхи є не лише популярним інгредієнтом десертів, пасти та салатів. Для людей волоські горіхи є чудовим джерелом антиоксидантів, які захищають клітини від пошкоджень і допомагають покращити пам’ять і здоров’я мозку. Клітковина та омега-3 жирні кислоти у волоських та інших горіхах можуть допомогти знизити рівень холестерину, потенційно знижуючи ризик серцево-судинних захворювань у людей.

Коли ви насолоджуєтеся потужним хрускітом волоського горіха, можливо, ви задумаєтеся, чи може він також бути здоровою закускою для вашої собаки. Хоча для собак може бути технічно безпечно з’їсти кілька волоських горіхів, особливо якщо вони несолоні. Волоські горіхи не є найкращим вибором для вашої собаки. Волоські горіхи можуть становити небезпеку задухи для собак, а якщо їх споживати у великих кількостях, це може призвести до потенційно небезпечного для життя стану під назвою панкреатит.

На відміну від мигдалю та кешью, які собаки можуть спокійно їсти, якщо їх годувати час від часу та в дуже малих кількостях, волоських горіхів краще взагалі уникати. Хороша новина полягає в тому, що якщо ваша собака випадково проковтне волоський горіх або два, вона навряд чи постраждає від поганих наслідків.

Це залежить від сорту волоського горіха, наявності цвілі та споживаної кількості. Англійські сорти волоських горіхів – це ті горіхи, які ви зазвичай знайдете в магазині. Ці волоські горіхи не обов’язково токсичні для собак, але розумно уникати годування ними собаки.

Горіхи пекан можуть містити токсичну хімічну речовину під назвою юглон.
Для собак споживання юглона може викликати проблеми з шлунково-кишковим трактом, такі як розлад шлунку, блювота та діарея. Залежно від кількості, яку приймає ваша собака, симптоми шлунково-кишкового тракту можуть тривати кілька годин або погіршуватися, якщо їх не лікувати. Тому важливо негайно звернутися за ветеринарною допомогою, оскільки стан собаки може швидко погіршитися; у деяких випадках споживання юглону може бути фатальним.

Як і інші горіхи, волоські горіхи чутливі до цвілі через вплив вологи та високих температур під час збирання та зберігання. Цвіль може рости на шкаралупі або ядрі. Особливе занепокоєння щодо волоських горіхів для собак полягає в тому, що на них росте різновид цвілі під назвою Aspergillus flavus. При цьому утворюється афлатоксин, природна отрута, яка також може вражати кукурудзу, рис і арахіс.

Для собак прийом афлатоксину може призвести до зниження апетиту, блювоти та навіть смерті. Крім того, запліснявілі волоські горіхи можуть містити мікотоксин під назвою пенітрем А, який може призвести до м’язового тремтіння, судом і блювоти. Обов’язково негайно зв’яжіться зі своїм ветеринаром, якщо ваша собака випадково з’їла волоський горіх із цвіллю.

Оскільки волоські горіхи містять багато олії та жиру, споживання більше жмені може створити вашій собаці ризик розвитку панкреатиту. Після вживання жирної їжі травні ферменти можуть активуватися ще до того, як їжа досягне тонкої кишки. Це може призвести до запалення та пошкодження підшлункової залози та навколишніх органів. Якщо це станеться, важливо спостерігати за своєю собакою на наявність таких симптомів, як біль у животі, слабкість, зневоднення та діарея.

30/04/2024

Закупорка кишечника у собак.
Собаки все тягнуть до рота, і дуже часто вони ковтають щось, чого не слыд. Закупорки, спричинені проковтуванням сторонніх предметів, спричиняють великий відсоток шлунково-кишкових проблем, які спостерігають ветеринари, а шлунково-кишкові проблеми займають друге місце після проблем зі шкірою.

Випадки, коли люди дійсно знають, що їхня собака має непрохідність, є рідкісними. Більшість власників не знають, чи їли їх собаки, не кажучи вже про те, що їли.

Список сторонніх предметів, які ветеринари знаходять всередині собак, дивує: каміння найчастіше, але також усілякі м’ячі, пластикові та гумові іграшки, лампочки, бігуді, резинки для волосся, білизна і навіть мобільні телефони. Одній собаці хірургічним шляхом видалили 43 пари шкарпеток. Інший проковтнув 20-сантиметрову іграшкову стрілу. Одна собака проковтнула шпажку із шашлику, яка перекочувала крізь тканини собаки до її серця, і для видалення знадобилася операція на відкритому серці.

Деякі породи частіше ковтають сторонні предмети.Найчастіше з приводу проблем із закупоркою кишечника звертаються власники лабрадорів і золотистих ретриверів, а також бернських зенненхундів.

Деякі продукти також можуть викликати закупорку. Наприклад, собаки люблять їсти качани кукурудзи, і хоча це може здатися нешкідливим, зазвичай це не так. Потрапляючи в кишечник собаки, ці розжовані качани не перетравлюються і можуть викликати сильну закупорку. Деякі собаки також люблять їсти горіхи, іноді поки вони ще в шкаралупі. На жаль, ці горіхові шкаралупи не розчиняються. Собаки, які мають доступ до горіхових дерев можуть проковтнути ці горіхи, створює закупорки. Те саме може статись з манго, авокадо або персиковими кісточками.

Особливу небезпеку становлять довгі та лінійні об’єкти, такі як мотузки, пряжа, стрічки, шнури та одяг. Коли кишечник скорочується, об’єкт не може рухатися. Замість цього матеріал може почати руйнувати слизову оболонку кишечника, що в кінцевому підсумку може призвести до перфорації.

Лінійні сторонні тіла можуть призвести до того, що частини кишечника пересуваються над іншими частинами так званим телескопічним способом. Цей стан називається «інвагінацією» і викликає значні пошкодження, оскільки блокує кровотік.

Хоча це найпоширеніша причина, сторонні предмети не єдина причина закупорки кишечника. Кишкові пухлини або новоутворення, важкі кишкові паразити, важкі запалення кишечника, грижі, завороти (перекрути кишок), рубцева тканина або перфорації також можуть спричинити закупорку.

Сторонні предмети очолюють список, коли мова йде про кишкову непрохідність. Інвазія зазвичай не надто поширена; вона спостерігається в основному у цуценят. Далі в списку стоять грижі. Перекрути кишок, викликані переїданням, зустрічаються не часто, але можуть бути смертельними.

27/04/2024

П’ять поширених запитань, які виникають у нових власників цуценят.
Цуценята чарівні і, ймовірно, змусять вас побалувати їх зайвими обіймами, подарунками та ласощами. Тим не менш, ось деякі запитання нових власників цуценят, на які потрібно відповісти:

Чому цуценя не любить, коли його забирають на руки діти?
Більшість дітей не знають про сигнали, які надсилають собаки, коли їм щось не подобається і вони намагаються втекти. Тому, підхоплюючи цуценя, діти мимоволі змушують собаку опинитися в незручній або навіть болючій позі.
Собаки безперервно надсилають сигнали «будь ласка, зупиніться!». Потім запам'ятають неприємний досвід і спробують уникнути такої ситуації знову. Знайдіть час, щоб навчити дітей розуміти, як виглядає собака, коли вона щаслива, а коли ні, і як їх правильно тримати. Собаку потрібно тримати двома руками. Однією рукою, точніше передпліччям, під передні лапи, а другою рукою під круп біля хвоста. Тоді собачка наче сидить стовбчиком.

Чи це жорстоко залишати цуценя з кимось іншим, поки ви у відпустці?
Якщо ви довіряєте людині, яка доглядає за вашим цуценям, і ви забезпечили їжею, нашийником, повідцем та жувальними іграшками, вашому цуценяті буде добре і воно буде дуже раде бачити вас, коли ви повернетеся.

Чому моє цуценя кидається на мій одяг, коли я одягаюся?
Це виглядає так, ніби ваше цуценя намагається змусити вас пограти з ним. Якщо воно зробить це знову - не беріть участь. Якщо ви відштовхнете його або поженетеся за ним, воно подумає, що ви граєте в таку гру.

Натомість тихо і спокійно помістіть його у ящик або іншу кімнату, доки не закінчите одягатися. Потім випустіть і вийдіть з дому. Вашому цуценяті може знадобитися кілька повторень, щоб зрозуміти, але якщо ви будете послідовні, воно навчиться.

Що робити, якщо моїй кішці не подобається моє нове цуценя?
Не дозволяйте своєму цуценяті «наполягати» на тому, щоб грати з котом або ганятися за ним. Ваше цуценя не розуміє спілкування вашої кішки, тому ви повинні втрутитися від імені кішки.

Ветеринар сказав не виводити цуценя на вулицю, але тепер доведеться ходити на горщик!
Виводити цуценя на вулицю можна. Поки вашому вихованцеві не буде зроблено останні щеплення, уникайте місць, які зазвичай використовуються іншими собаками.

24/04/2024

Чи підходить вам Золотистий Ретривер?
Вибір відповідного домашнього улюбленця для вашої родини може бути непростим рішенням. Є багато варіантів на вибір, і ви можете розглянути одну з найпопулярніших порід собак Світу. Золотистий ретривер — це віддана, комунікабельна та енергійна собака, яку легко дресирувати та яка зберігає свою грайливу щенячу поведінку навіть у дорослому віці. Улюблена вічна порода, золотистий ретривер з’являється в культових фільмах і телешоу. Ось деякі речі, які слід враховувати щодо породи, якщо ви думаєте взяти Ретривера у свою родину.

Золотистий ретривер є радісним, вірним компаньйоном, який любить ігри на свіжому повітрі. Голдени - чудові робочі собаки, які мають властивий їм характер служби. Їх слухняність і вміння виявляються під час полювання, польових робіт, пошуково-рятувальних операцій і роботи в якості службових тварин. Розумна, віддана порода приносить таке ж завзяття й до життя поза роботою.

Золотистий ретривер — культова собака, відома своєю блискучою золотистою шерстю, яка дала назву породі. Їхні короткі вуха, доброзичливі та розумні очі, широка голова та пряма морда вважаються відмінною рисою породи. Це м’язисті собаки середнього розміру, які зазвичай важать від 25 до 35 кілограмів. Самки знаходяться на нижньому кінці, самці - на верхньому. Зріст Золотистих Ретриверів становить 58-60 см, а тривалість життя 10–12 років.

Золотисті ретривери мають подвійну шерсть середньої довжини. Вони сильно скидають свою густу подвійну шерсть один або два рази на рік і регулярно помірно линяють. Як правило, Голденс слід розчісувати один або два рази на тиждень.

Золотисті Ретривери прагнуть догодити своїм господарям, що робить їх придатними для навчання. Як і будь-яка інша порода, рання соціалізація та дресирування цуценят важливі для розвитку собаки. Раннє знайомство з різними типами людей, середовищами та ситуаціями дозволить вашому новому цуценяті плавно перетворитися на виховану дорослу особину.

Для золотистого ретривера найкраще підійде активне домашнє господарство. Щоденні вправи відіграють ключову роль у розвитку та поведінці вашого Голдена. Золотисті Ретривери, які не отримують достатньо фізичних вправ, схильні до поганої поведінки, тому слідкуйте, що вони достатньо активні. Вони чудові компаньйони під час довгих пробіжок, походів або велосипедних прогулянок. Крім того, вони люблять плавати і грати в апорт.

Золотисті Ретривери - чудові собаки для сімей. Вони найкращі компаньйони: вони вірні, розумні та ласкаві. Голдени далеко не агресивні, що робить їх хорошим вибором для сімей з маленькими дітьми. Голдени дуже добре ладнають з дітьми завдяки своєму ніжному і терплячому характеру. Золотистим ретриверам потрібно багато стимуляції та активності, і вони здатні відповідати рівню енергії та грайливості дітей.

Золотисті Ретривери дуже товариські, доброзичливі собаки. Вони люблячі та грайливі зі своїми господарями, а також, як правило, добре ладнають із незнайомцями та іншими домашніми тваринами. Забезпечення регулярного спілкування Голденів з іншими людьми та тваринами може допомогти зберегти їхній товариський характер і запобігти агресії, спричиненій страхом.

Здатність золотистих ретриверів легко адаптуватися до різних середовищ робить їх чудовим вибором для сімей з активним способом життя. Брати їх із собою на сімейні заходи корисно для їхнього благополуччя та може допомогти зміцнити їх зв’язок із власником.

Вони також тихіші, що стосується гавкоту, тому не потрібно турбуватися про постійний шум. Золотисті Ретривери пильні та уважні, але вони не найкращий вибір, якщо ви сподіваєтесь завести у свою родину сторожового пса.

11/04/2024

Собаки використовують хвіст переважно для спілкування.
Якщо ви спостерігаєте за хвостом вашої собаки, коли вона біжить або стрибає, ви можете подумати, що ця частина тіла допомагає підтримувати рівновагу та стабільність. Однак нещодавнє дослідження Cold Spring Harbor Laboratories показує, що хвости собак можуть не відігравати такої великої ролі в їхніх рухах, як ми думали спочатку. Це не означає, що хвіст є непотрібною частиною тіла. Собачі хвости є важливим інструментом спілкування не лише між собаками та людьми, але також між собаками.

Раніше дослідники були абсолютно впевнені, що собаки використовували хвіст з біомеханічних причин.
Оскільки собачі хвости обертаються так само, як у ящірок і білок, є велика спокуса думати, що вони виконують ту саму роботу, що й в менших хребетних.
Великі хвости ящірок і білок відіграють важливу роль у контролі руху, наприклад орієнтації тіла чи обертання. Це й не дивно, враховуючи їхні навички скелелазіння та стрибків в повітрі. Але собаки не маневрують такими ж екстремальними способами. Після масштабного математичного моделювання та аналізу експериментальних даних дослідники зрозуміли, що їхні початкові думки про те, чому хвости у собак рухаються таким чином, не відповідають дійсності.

Дослідження вказують на те, що хвіст майже не впливає на напрямок руху собаки чи зміну напрямку під час бігу чи стрибків. Отже, думка, що австралійська вівчарка перебуває у невигідному становищі під час змагань у спритності порівняно з коллі такого ж розміру з довгим хвостом, не виправдана.
Хоча дослідження показало, що хвости собак навряд чи суттєво впливають на рух, не можна сказати, що хвіст абсолютно марний і повністю рудиментарний.

Хвости є важливим інструментом спілкування для собак. Розташування хвоста собаки може сигналізувати про емоції як для інших собак, так і для людей.
Наприклад, виляючий хвіст не обов’язково означає, що собака щаслива чи розслаблена. Це просто демонстрація якогось збудження, яке може бути розслабленим, щасливим, наляканим, схвильованим або агресивним. Як правило, чим вище і швидше собака виляє хвостом, тим вищий рівень збудження. Навпаки, низьке виляння хвостом або підібраний хвіст часто означає страх або умиротворення.
Не покладайтеся лише на хвіст, щоб оцінити, що ваша собака намагається сказати. Вам потрібно враховувати їхні індивідуальні особливості та інші тонкі сигнали мови тіла собаки. Хоча розташування та рух хвоста є важливим фактором, коли мова заходить про читання мови тіла собаки, важливо дивитися на все тіло собаки — позицію, очі, вуха, пащу, ноги — в контексті ситуації, в якій вона перебуває, щоб визначити, що вона намагається повідомити в будь-який момент.
Навіть щось непомітне, як напрямок виляння хвостом, може вам дещо сказати. Собаки частіше виляють ліворуч, якщо вони налякані або стурбовані, і частіше виляють праворуч, якщо вони щасливі та розслаблені.

Хоча малоймовірно, що собачі хвости використовуються для балансування, вони все ще є основною частиною засобів спілкування з людьми, тваринами та іншими собаками. Зверніть увагу на мову тіла вашої собаки: вони говорять більше, ніж ви думаєте.

10/04/2024

Як загублені собаки знаходять дорогу додому?
Кожен шанувальник собак чув варіації історії про дивовижну загублену собаку. Цуценя, яке перегризло повідок і втекло від нових господарів. Собака шукав дорогу додому через все місто. Блукач, який наче розчинився у повітрі, а потім з’явився через два тижні зі смородом, апетитом та вимахуючи хвостом.
Але як саме загублені собаки знаходять дорогу додому з таких далеких відстаней?

Собаки орієнтуються за допомогою магнітних полів
Дослідники оснастили 27 собак 10 порід камерами та GPS-нашийниками, а потім неодноразово спостерігали за ними в лісах Чеської Республіки. Для експерименту собаки гуляли лісом зі своїми господарями без повідка, поки не унюхували якусь здобич. Коли вони бігли на лови, господар залишався на місці. Потім дослідники вивчали зворотні шляхи собак до своїх домівок. Можливо, не буде несподіванкою дізнатися, що багато собак використовували свої потужні носи для навігації, причому більше 60 відсотків із них стежили за своїм маршрутом, відстежуючи власний запах.

Але в третині випадків собаки робили щось інше. На початку своєї подорожі додому вони пробігали близько 20 метрів уздовж осі північ-південь, незалежно від того, чи знаходився їхній власник на північ чи на південь від них. Потім вони бігли назад абсолютно новим маршрутом.

Враховуючи об’єднуючу орієнтацію цих пробіжок з півночі на південь, дослідники вважають, що ці початкові «пробіжки за компасом» допомагали собакам орієнтуватися. Ще більш захоплює те, що собаки, які бігли за компасом, завершували випробування значно швидше, ніж собаки, які повернулися додому початковим маршрутом за допомогою відстеження за запахом.

Коротше кажучи, неймовірна здатність собак знаходити дорогу додому, здається, походить від здатності виявляти магнітні поля.

Що ми можемо дізнатися з розуміння магнітних надздібностей собак?
Дослідники підкреслюють, що необхідні додаткові дослідження, щоб зрозуміти, як саме собаки використовують свою здатність сприймати магнітні сигнали. Але вони також зазначають, що собаки не єдині в цій здатності. Достовірно встановлено, що широкий спектр організмів має «магнітне чуття», тобто. магніторецепцію, яка використовується для просторової орієнтації та навігації. Голуби, перелітні птахи та морські черепахи, амфібії і комахи мають таку саму здатність. Також магнітна навігація була вивчена у деяких диких ссавців, таких як кити, бізони та зебри, в той час як собаки чомусь залишаються недостатньо вивченими в цій галузі.

Варто замислитись, чому люди не поспішають оцінити цей аспект поведінки собак. Може нам просто важко визнати, що наші улюблені собаки мають здібності, що сягають ще часів їхнього життя до одомашнення? Що в певному сенсі вони все ще створені для життя в дикій природі, яке дуже відрізняється від того, як вони зазвичай живуть сьогодні.

Всі породи собак, імовірно, мають здатність сприймати магнітну інформацію, але це чуття просто дрімає у домашніх собак. Дослідники закликають любителів собак визнати цей та інші аспекти собачої унікальності. Це справді надзвичайні тварини і ми повинні піклуватися про них, захищати та любити. Але собака має залишатися собакою, зі своїм характером, поведінкою та зовнішністю. Ми не повинні намагатися сприймати собак наче людей.

Додамо найвідоміші історії про здатність собак до самонавігації.
Наведене дослідження може й нове, але такі здібності собак відзначали протягом століть.
Під час Першої світової війни ердельтер'єрів, бордер-коллі, староанглійських вівчарок, ретриверів і змішаних порід використовували як кур'єрів, які передавали повідомлення між бойовим штабом і окопами на Західному фронті. Їхня служба була незамінною, оскільки на них можна було покластися, щоб орієнтуватися на великих ділянках місцевості та долати перешкоди, де транспортні засоби можуть загрузнути в болоті, а люди атаковані ворогом. Одним із особливо доблесних кур’єрських собак був ердельтер’єр на прізвисько Джек, який пробіг крізь ворожий вогонь кілька кілометрів, доносячи повідомлення до штабу про те, що війська на передовій потребують підкріплення. Того дня його хоробрість врятувала багато життів.

Крім того, є історія про Бакі, трирічного лабрадора, який у 2012 році пройшов 500 км від Вірджинії до Південної Кароліни в пошуках свого господаря, Марка Уесселса. Уесселс відвіз Бакі жити з батьком у Вірджинії, тому що в його помешканні собаки стали заборонені. Через вісім місяців з’явився Бакі, який блукав лісом у Південній Кароліні. Місцевий житель знайшов його, нагодував і відвіз до ветеринара, який прочитав його мікрочіп і виявив, що він належить Уесселсу. Зустріч людини та лабрадора була радісною, але тільки Бакі знає всю неймовірну історію своєї 500-кілометрової подорожі.

Інша історія про силу щенячої любові. У Терре-Хот, штат Індіана, пару бродячих собак на прізвисько Бен і Джейд забрали в притулок. Собаки залишалися разом у притулку кілька місяців, поки Бена не прилаштували. Вже через три тижні він вирвався зі свого нового дому та подолав 10 миль вулиць, залізничних колій та інших перешкод, щоб знайти Джейд у притулку. Побачивши силу зв’язку возз’єднаної пари, нова сім’я Бена також вирішила забрати до себе і Джейд.

05/04/2024

Ваша собака чутлива до шуму?
Ваш улюблений затишний дім може означати для вас спокій і тишу. Але для вашої собаки той самий будинок може звучати як марш оркестру. Собаки чують багато високочастотних шумів, які не сприймає людське вухо і можуть викликати у них відчуття стресу. Дослідження 13 700 домашніх собак показало, що чутливість до шуму була найпоширенішою причиною, яка викликала занепокоєння і виникала у майже однієї третини собак.

Чутливість до шуму характеризує собаку, яка налякана. Щоб уникнути плутанини, це було б краще описати як страх перед шумом. Коли собака сильно налякана та їй важко оговтатися після впливу шуму, можна назвати "шумофобією".

Проведені дослідження впливу чутливості до шуму.виявили, що собаки частіше реагують на високочастотні переривчасті звуки. Наприклад, такі як попереджувальні звукові сигнали детектора диму, порівняно з безперервними низькочастотними звуками, такими як дзижчання мікрохвильової печі. Їхнє дослідження також показало, що майже всі власники недооцінюють "шумоляк" своїх собак.
Чутливість до звуку різна для кожної собаки. Певні собаки різного віку або порід можуть реагувати на різні звуки. Здоров’я собаки може вплинути на його чуттєвість і реакцію на шум. Попередній досвід і вплив також мають значення — коли молода собака піддається впливу звуків і початковий вплив не був травматичним, у них може розвинутись звичка або втратитись чутливість.

Більшість із нас не замислюється про високочастотні звуки у своїх будинках. Багатьом собакам не подобається звук пилососів, молотків, електричних дрилів, гучних блендерів і високоефективних пральних машин, які мають гучний цикл віджиму.

Розуміння змін у поведінці та мові тіла вашої собаки допоможе вам розпізнати, коли собака відчуває труднощі через певний шум у своєму оточенні.
Інтенсивність страху собаки визначає реакцію. Якщо страх слабкий, собака може шукати господаря або безпечне місце. Наприклад, під ліжком і може демонструвати позу з опущеним або підібраним хвостом і втягнутими вухами, або може позіхати або облизувати губи. Дуже занепокоєна собака може тремтіти, здригатися, намагатися втекти з дому, мочитися або справляти нужду, задихатися, пускати слину та мати прискорене серцебиття.

Чим частіше собака піддається лякаючому впливу шуму, тим інтенсивнішою буде її фобічна реакція. Шукати притулок і намагатися втекти - типові реакції.
Деякі собаки реагують на шум, інші ні. Більшість собак достатньо витривалі, щоб оговтатися після пережитого і не узагальнюють страх на інші звуки.

Дослідники прийшли до висновку, що чутливість до шуму може бути генетичною і часто виникає у дуже молодих собак. Інші дослідження показують, що собаки можуть перелякано реагувати на звуки, які вони відчували під час травми. Шуми, на які перелякано реагують інші собаки, або звуки, які викликають сильну реакцію їхніх власників. Існує також кореляція між відсутністю соціалізації та чутливістю до шуму.

Коли собаки лякаються від домашнього шуму, це може вплинути на їхнє здоров’я, безпеку та якість життя. Важливо розуміти та бути уважними до того, чому ця собака має проблеми, — враховувати, де собака перебувала.

Коли собака відчуває біль, вона буде злякано реагувати на звуки, які зазвичай не викликають занепокоєння.
Зверніть особливу увагу: якщо ви спостерігаєте модель переляканої поведінки. З’ясуйте, що відбувається в цьому місці, що може спричинити страх. Часто легше змінити навколишнє середовище, усунувши джерело шуму, ніж змінити поведінку вашої собаки, засновану на страху.
Починайте заздалегіть: цуценята, які чують тихі записи гучних звуків і отримують ласощі, можуть навчитися пов’язувати ці звуки з позитивними наслідками.
Забезпечте собаці безпечне місце: будь то клітка чи під ліжком. Зробіть місце, куди вони втікають, якомога ізольованішим і затишнішим. Запропонуйте спокійний простір і навчіть собаку розслаблятися та йти у безпечне місце.

04/04/2024

Чи безпечне періодичне голодування для собак?
Дієти постійно з’являються і забуваються, і люди постійно шукають нові способи схуднути. Будь то підрахунок калорій, кето чи щось подібне. Дієта, яка набирає популярності, — це періодичне голодування. Дослідження показують, що періодичне голодування загалом безпечне для людини та сприяє помірній втраті ваги. Якщо ваша собака має надмірну вагу, ви можете розглянути аналогічні дієти, які спрацювали для людей, щоб допомогти собаці скинути кілька кілограмів. Але чи справді періодичне голодування для собак безпечне?

Оскільки ожиріння у собак підвищує ризик таких проблем зі здоров’ям, як рак і серцеві захворювання, дехто може розглядати періодичне голодування як варіант, щоб підтримувати здорову вагу у собак. Але навіть невеликі зміни в раціоні наших собак можуть мати наслідки для їхнього здоров’я. Собаки мають особливі потреби в харчуванні, які можуть змінюватися залежно від віку, рівня активності та будь-яких основних проблем зі здоров’ям.

Диким вовкам потрібно полювати або шукати їжу, а відповідно переживати періоди голодування. Оскільки собаки та вовки мають подібні генетичні ознаки, вважають, що періодичне голодування може бути безпечним для собак. Однак ми мало знаємо про конкретні популяції вовків, які були найближчими предками собак. Дослідники підозрюють, що собаки є нащадками нині вимерлого родича сірого вовка, але коли і як відбулася ця еволюція, залишається неясним. Незважаючи на це, собаки та вовки не тотожно однакові, тому такі речі, як дієти для одного, можуть бути небезпечними для іншого.

Навпаки, коли собаки одомашнювалися, їхня травна система адаптувалася до проживання з людьми. Навчання розуміти словесні сигнали та співпрацювати з людьми означало, що собаки мали більш надійний доступ до їжі і їм не доводилося проходити тривалі періоди голодування. Собаки набули здатність перетравлювати певні вуглеводи, чого зазвичай не мають вовки. Навколишнє середовище собак дозволило адаптувати їх кишкову мікробіоту до дієти, багатої крохмалем.

Існує кілька способів, за допомогою яких люди практикують періодичне голодування, наприклад, не їдять протягом певних годин дня або певних періодів тижня. Прихильники періодичного голодування для собак припускають, що це може принести користь імунній системі собаки, здоров’ю травлення, когнітивним функціям і довголіттю. Це здебільшого анекдотичні повідомлення, а не наукові дослідження.

Зв’язок між тим, як часто ви годуєте свою собаку, і різними наслідками для здоров’я був предметом дослідження в рамках Dog Aging Project. Дослідники збирали інформацію про понад 24 000 собак-компаньйонів, щоб визначити, як генетичні фактори, спосіб життя та фактори навколишнього середовища впливають на процес старіння. У дослідженні брали участь собаки будь-якого віку, розміру та порід.

Згідно з даними дослідження, собаки, яких годували один раз на день, мали менше проблем зі здоров’ям, включаючи когнітивну дисфункцію, проблеми з шлунково-кишковим трактом, захворювання зубів, ортопедичні проблеми, проблеми з нирками або сечовивідними шляхами, а також розлади печінки або підшлункової залози. Незважаючи на те, що були відмінності для собак залежно від норми, якою їх годували, зменшення проблем зі здоров’ям не можна пояснити виключно голодуванням. Потрібні додаткові дослідження, щоб встановити прямий причинно-наслідковий зв’язок між годуванням раз на день і покращенням здоров’я порівняно з іншими сприяючими факторами.

Ви можете обмежувати свою собаку лише зважаючи на стан. Наприклад, якщо ваша собака має шлунково-кишкові проблеми, такі як діарея або блювота, можна порекомендувати тимчасово обмежувати вашу собаку. Як правило, бажано уникати годування від 12 до 24 годин, пропонуючи лише воду протягом цього періоду.
Коли стан вашої собаки покращиться, ви можете поступово вводити невелику кількість м’якої їжі, такої як гарбуз або звичайний відварений білий рис. Це дає час шлунково-кишковому тракту відпочити та зняти запалення. Незалежно від режиму годування вашій собаці завжди потрібен доступ до свіжої питної води. Собаки, що страждають від хвороб, гинуть від зневоднення, а не від недоїдання.

Часто наша мета полягає в тому, щоб наші собаки були у формі. Переривчасте голодування слід розглядати лише для здорових дорослих собак. Воно не підходить у таких ситуаціях:
Цуценята до 18 місяців, особливо якщо вони належать до гігантських порід.
Дуже маленькі собаки, такі як чихуахуа чи йоркширський тер’єр
Вагітні або годуючі собаки
Собаки з основними медичними проблемами, наприклад собаки з діабетом, які отримують інсулін

Відповідне щоденне годування, використання мінімальної кількості ласощів, уникнення їжі зі столу та регулярні фізичні вправи краще ніж вдаватися до голодування. Дорослих собак, зайнятих звичайною діяльністю, можна годувати раз на день.

Незважаючи на те, що періодичне голодування відроджується серед людей, існує ризик, коли ми застосовуємо ці дієтичні практики до наших собак. Собаки мають інший метаболізм і потреби в харчуванні, ніж люди та більшість інших тварин. Найкраще годувати собаку повноцінною та збалансованою їжею, відповідно до сучасних вимог. Корм "BarBoss" сьогодні рекомендують, як один з найкращих для дієтичного харчування собак.