10/10/2022
Культура спілкування чи призначення конфлікту.
Відразу хочу зазначити, що завдання цієї статті висвітлити одну з численних проблем нашого соціуму щодо міжособистісних відносин. Тут представлені виключно мої думки та спостереження, взяті з життя нашого клубу. Я глибоко переконаний, що не маю права мовчати, і сподіваюся, що знайдуться люди, котрим мої слова виявляться корисними.
Ми живемо у світі свавілля, що часто плутають зі свободою. Вседозволеність і невихованість процвітають. Люди низького розвитку (як би це грубо не звучало) найбільше схильні виявляти нахабство та нетактовність у спілкуванні з тренером. Ймовірно, що наявний букет комплексів провокує захисну реакцію, яка в свою чергу походить від присутнього всередині страху. Виявляється це найчастіше в агресивному неприйнятті думки тренера щодо дитини та її невдач. Ця думка властива професіоналам, здатним виявити проблеми та з ними працювати. Дилетанти ж навпаки схильні захвалювати дитину, не помічаючи реальної ситуації або виявляються нездатними сказати правду у вічі, чим створюють приємну ілюзію, що відводить далеко від істини. Почувши ж справжню ситуацію, відразу стають видні вади «домашнього» виховання, а цього деякі батьки воліють наполегливо не помічати, навіть від тієї людини, яка займається вихованням їхньої дитини і що ще гірше, виносить на обговорення, нехай навіть віч-на-віч. Але кричати на весь світ про «недоліки» тренера таким людям не складає ніяких труднощів, звинувачуючи в усьому поспіль саме ту людину, яка виправляє їхні помилки. Є гарна приказка: «з вихованою дитиною тренер займається спортом, з невихованим – вихованням». І це замість того, щоб зрозуміти, прийняти та допомагати тренеру у його роботі. Тобто поважати особистість тренера, його досвід і професіоналізм, а також його виконану роботу. Я не кажу, що батьки зобов'язані любити тренера, але виявляти повагу до його праці та слів, спрямованих на розвиток дитини, як мені здається, цілком логічно. Але часто відбувається нелогічно, коли дилетанта, що вихваляє дитину і хитро задовольняє батьківські очікування, слухають із захопленням, а професіонала, який говорить незручну правду, агресивно відкидають.
Справа в тому, що в спорті особливо яскраво виявляються помилки у вихованні і побачити це професійному тренеру не складно. Один із яскравих факторів – це відсутність серйозного результату. Виховання спортивного характеру у спорті має лише одну єдину мету. Це досягнення конкретного результату на змаганнях. Якщо результату не досягнуто, значить є помилки в підготовці і швидше за все в психологічній. Я розглядаю спорт у істинному розумінні і не маю на увазі фізкультуру, фітнес та інші модні напрямки, які абсолютно ніякого до спорту не стосуються.
Так ось, категорія таких людей, висловлюючи «свою думку» взагалі не дбає, як вони виглядають у наших очах, зате дуже вимагають, щоб у їхніх очах ми відповідали їхнім очікуванням. А найдивовижніше, що подібні особи дуже дотепні в коментарях, чого не скажеш про живе спілкування. Але принцип у всіх однаковий. Я кусатиму, а ви не чиніть опір. І не дай Боже, відповісти, та ще не так «як треба». Миттєво обрушиться шквал звинувачень у хамстві, некультурності, психічних відхиленнях та іншої трібухи. І до цих звинувачень ти також маєш виявляти лояльність, щоб не ображати ту особу, яка ображає тебе. Ось основна суть взаємодії незадоволеного батька з тренером. Хороша новина в тому, що таких ситуацій є меншість, але вони є і, на мій погляд, потребують виправлення. Дозволю собі скромний висновок. У конфлікті особисто я не бачу нічого поганого (конфлікт – це інструмент пошуку істини), але при правильному його застосуванні. Що означає правильно конфліктувати: це мати точку зору, її відстоювати, критикувати думку співрозмовника, але не ображаючи його і не воюючи з ним. А ось цього у нас не вміють. У нас вважають, що якщо ти конфліктуєш, то обов'язково маєш там його добити, розтоптати і помилково вважають, що завдання тренера таке саме. Але це велика помилка, тому що завдання тренера допомогти спортсмену в реалізації його потенціалу та сім'я спортсмена має як мінімум не заважати цьому завданню, а краще допомагати та бути однодумцями з тренером. А пройти тернистий шлях спортсмена без помилок та поразок ще не вдавалося нікому.
Дмитро Гак.
