Садиба Нюшанік. Допомога птахам.

  • Home
  • Садиба Нюшанік. Допомога птахам.

Садиба Нюшанік. Допомога птахам. Допомога птахам Do not try to find the village of Nyushanikovo on the geographical map. There might be one, of course, but in our case - it’s not a real village.
(53)

Не намагайтеся знайти на географічній карті село Нюшаникове. Може, звісно, таке і існує, але наше село - вигадане. Спочатку з'явився собака, голден ретривер на ім'я Нюша. Вона стала родоначальницею садиби. А потім і все інше: будинок у селі, вишневий сад, озеро, рослини... Першою твариною, яка постійно проживає в селі, став кіт, підібраний на жвавій дорозі в центрі Києва. Сидів на смузі розділення

, мок під дощем, а з обох боків снували машини. Кота треба годувати, а значить і їздити бодай через день. Ну оскільки все одно вже приїжджаємо, можна й курочок завести. Головний розпорядник, старожил та член сім'ї – карликовий півник Дон Карлос. Помер від старості минулого року, похований із почестями. Якось мені подзвонила знайома і запитала, а чи не візьмемо ми до своїх курей грака, якого вона витягла на дорозі з-під коліс чиєїсь машини. А чому б і ні? Все одно курей годуємо, ще й фазанів завели. Грак точно поміститься. Ну а далі понеслося. За цим граком пішов інший, потім ворона, потім кролик з натаски .... Заєць з поламаною лапкою; сороченя, прив'язане до стовпа на турбазі; голуби, галки... У клітках народ не містився, довелося побудувати вольєри. Найстрашніше було піклуватись про хижих птахів. Познайомилися з цікавими людьми, які давно вивчають диких птахів, відстежують їхнє гніздування. З волонтером і прекрасною людиною Оленою, яка самовіддано й безкорисливо виходжує найбезнадійніших. Тепер у нас "бригадний підряд": вона лікує і вигодовує пташенят і найпроблемніших, а потім віддає нам на реабілітацію чи на постійне проживання. А далі кожен вирішує для себе сам: чи одужати остаточно і відлетіти, чи жити у нас постійно. Іноді нам дзвонять і просять дати “якусь пташку, щоб вона жила у них у квартирі, тому що вони подивилися якийсь фільм, побачили там ворону і вирішили, що їм вона теж необхідна” . Емоції в даному випадку не найкращий порадник! Люди просто не уявляють, що означає тримати вдома дикого птаха. І питання не тільки в гігієні та чистоті, у звуках, а ще й у бажанні птаха (зауважте, цілком законне бажання!) рухатися, намагатися злетіти навіть без крила. Загалом один раз піддалися на вмовляння, дали грака. За тиждень нам його віддали назад. Нині птахів перевлаштовуємо дуже рідко, лише перевіреним людям. І останнє. Ми вдячні людям, які не проходять повз біду. Підбирають на вулиці птахів-калек, дають їм шанс на життя. І захоплюємося людьми, які не просто дзвонять і констатують факт побаченого покаліченого птаха, а ще несуть його в клініку, надають першу (іноді і другу, і третю) допомогу, виходжують і тільки потім дзвонять і просять дати притулок її. Ще й допомагають прогодувати. Зрозуміло, наші можливості не безмежні. Вольєри не гумові. Ми утримуємо нашу садибу та тварин удвох із чоловіком на власні гроші. Зрідка нам допомагають. Не завжди вдається всіх вилікувати та вберегти. Бувають просто трагічні випадки: епідемія, занесена сільськими горобцями. Тхір — мисливець із сусіднього лісу. Яструб, що проник через сітку вольєра до голубів. Тяжко переживати ці трагедії. Але ніщо не перекреслить радість та щастя “випускних у Нюшаниковому”, коли випускаєш на волю вилікуваних птахів. Заради таких моментів і варто годувати, лікувати, доглядати, співпереживати, няньчити пташенят.
З повагою, Ірина, Валерій.

Наші телефони: 097-683-80-12 Валера 067-991-37-21 Ірина

4731185627597054 Картка Приват для допомоги
Снопко Ірина. First came the dog, a golden retriever by the name Nyusha. She became the founder of the estate. And then came everything else: a house in the countryside, a cherry orchard, a lake, plants... The first animal permanently residing in the village was a cat, picked up on a busy road in the center of Kyiv. It was sitting near a dividing strip, soaked in the rain, and cars scurried around on both sides. The cat needed to be fed, and that meant driving to the village at least every other day. Well, since we were coming anyway, we thought we could have chickens. The main steward, old-timer and family member is the pygmy cockerel Don Carlos. He died of old age last year and was buried with honors. Once a friend called me and asked if we would take a rook to our chickens, which she had pulled out on the road from under the wheels of someone's car. Why not? Anyway we fed the chickens, and we also had pheasants at that time. The rook will definitely fit. Well, then the whole thing started. This rook was followed by another, then a crow, then a rabbit from the dog’s hunt training .... A hare with a broken leg; a magpie tied to a pole at the hostel; pigeons, jackdaws... The flock did not fit in the cages, so we had to build enclosures. The scariest thing was taking care of the birds of prey. We met interesting people who have been studying wild birds for a long time, tracking their nesting sites. We met and became friends with a volunteer and a wonderful person Lena, who was selflessly and disinterestedly caring for the most hopeless. We teamed up with her: she treated and fed the chicks and the most problematic ones, and then gave them to us for rehabilitation or for permanent residence. And then each bird decides for itself: either to recover completely and fly away, or to live with us permanently. Sometimes people call us and ask us to give them “some kind of bird to live in their apartment, because they watched some movie, saw a crow there and decided that they also needed it”. Emotions in this case are not the best adviser! People simply do not understand what it means to keep a wild bird at home. And the question is not only in hygiene and cleanliness, or in noise, but also in the desires of the bird (note, a completely legitimate desire!) to move, to try to take off even without a wing. Once we succumbed to persuasion, and gave the people who were begging us a rook. They gave it back to us a week later. Now we rearrange birds very rarely, only to trusted people. And the last. We are grateful to people who don’t walk away when they see misery. They pick up crippled birds on the street, they give them a chance to live. And we admire people who do not just call and state the fact of seeing a crippled bird, but also carry it to the clinic, provide first (sometimes second, and third) help, nurse it, and only then call and ask to shelter it. And also help with means to their existence. It is clear that our possibilities are not unlimited. The cages are not infinite. We maintain our estate and animals together with my husband on our own money. Occasionally people help us. It is not always possible to cure and save everyone. There are simply tragic cases: an epidemic brought by sparrows. The ferret, a hunter from the neighboring forest. A hawk that penetrated the netting of the enclosure to the pigeons. It's hard to deal with these tragedies. But nothing will destroy the joy and happiness of “graduation days in Nyushanikovo”, when we release cured birds into the wild. For the sake of such moments, it is worth feeding, treating, caring, empathizing, nursing ...

Sincerely, Irina, Valery. Our phones: 097-683-80-12 Valera 067-991-37-21 Irina

4731185627597054 Private card for help Snopko Irina

Address


Telephone

+380679913721

Website

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Садиба Нюшанік. Допомога птахам. posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Садиба Нюшанік. Допомога птахам.:

Shortcuts

  • Address
  • Telephone
  • Alerts
  • Contact The Business
  • Claim ownership or report listing

  • Want your business to be the top-listed Pet Store/pet Service?

Share

Our Story

Не пытайтесь найти на географической карте деревню Нюшаниково. Может, конечно, и существует такая, но у нас она придуманная. Сначала появилась собака, голден ретривер Нюша. Она и стала родоначальницей усадьбы. А потом и все остальное: дом в деревне, вишневый сад, озеро, растения... Первым животным, постоянно проживающим в деревне, стал кот, подобранный на оживленной дороге в центре Киева. Сидел на разделительной полосе, мок под дождем, а с обеих сторон сновали машины. Кота надо кормить, а значить и ездить хотя бы через день. Ну уж раз все равно приезжаем, можно и курочек завести. Главный распорядитель, старожил и член семьи - карликовый петушок Дон Карлос. Умер от старости в прошлом году, похоронен с почестями. Как-то раз мне позвонила знакомая и спросила, а не возьмем ли мы к своим курам грача, которого она вытащила на дороге из - под колес чьей-то машины? А почему бы и нет? Все равно кур кормим, еще и фазанов завели. Грач точно поместится. Ну а дальше понеслось. За этим грачом последовал другой, потом ворона, потом кролик с натаски.... Заяц с поломанной лапкой; сороченок, привязанный к столбу на турбазе; голуби, галки... В клетках народ не помещался, пришлось построить вольеры. Страшней всего было общаться с хищными птицами. Познакомились с интересными людьми, которые давно изучают диких птиц, отслеживают их гнездовья. С волонтером и прекрасным человеком Леной, самоотверженно и бескорыстно выхаживающей самых безнадежных. Теперь у нас "бригадный подряд" : она лечит и выкармливает птенцов и самых проблемных, а потом отдает нам на реабилитацию или на ПМЖ. А дальше каждый решает для себя сам: или выздороветь окончательно и улететь, или жить у нас постоянно. Иногда нам звонят и просят дать им “какую-нибудь птичку, чтобы она жила у них в квартире, потому что они посмотрели какой-то фильм, увидели там ворону и решили, что им она тоже необходима” . Эмоции в данном случае не лучший советчик! Люди просто не представляют, что значит держать дома дикую птицу. И вопрос не только в гигиене и чистоте, в звуках, а еще и в желании птицы ( заметьте, вполне законное желание!) двигаться, пытаться взлететь даже без крыла. В общем, один раз поддались на уговоры, дали грача. Через неделю нам его отдали обратно. Сейчас птиц переустраиваем очень редко, только проверенным людям. И последнее. Мы благодарны людям, которые не проходят мимо беды. Подбирают на улице птиц — калек, дают им шанс на жизнь. И восхищаемся людьми, которые не просто звонят и констатируют факт увиденной покалеченной птицы, а еще несут ее в клинику, оказывают первую ( иногда и вторую, и третью) помощь, выхаживают и только потом звонят и просят приютить ее. Еще и помогают прокормить. Понятно, что наши возможности не безграничны.Вольеры не резиновые. Мы содержим нашу усадьбу и животных вдвоем с мужем на собственные деньги. Изредка нам помогают. Не всегда удается всех вылечить и уберечь. Бывают просто трагические случаи: эпидемия , занесенная деревенскими воробьями. Хорек — охотник из соседнего леса. Ястреб, проникший через сетку вольера к голубям. Тяжело переживать эти трагедии. Но ничто не перечеркнет радость и счастье “выпускных в Нюшаниково”. Когда выпускаешь на волю вылеченных птиц. Ради таких моментов и стоить кормить, лечить, ухаживать, сопереживать, нянчить птенцов... С уважением, Ирина, Валерий. Наши телефоны: 097-683-80-12 Валера 067-991-37-21 Ирина Карточка Приват 5168 7422 0968 3576 Снопко Ирина