16/08/2024
Розкажу про змагання пастуших собак.
11 серпня ми з Боні і Борисом пішли на змагання в пастушу службу в Сосновці. Це було після перерви у кілька місяців і в слова про те, що я переживала, не влізає вся гамма пережитих почуттів. По-перше, для організаторів це були перше змагання від часу великого вторгнення русні. По-друге, це була перша участь аусі в подібних змаганнях в Україні, на скільки мені відомо, а у моєму житті і поготів.
Я ще сумнівалася, чи брати Боріка, бо кілька місяців тому він більше дурів, ніж працював. Одна справа, коли ніхто не бачить, а друга - коли є глядачі і конкуренти. Короче, ми пішли, хоча це був стрибок у Ніагарський водоспад, ну і шо, були сюрпризи.
Я очікувала, що Боні впорається краще, як вона завжди і робила, то ми виступали спочатку з нею. Ну, щоб не опозоритися до плінтуса одразу і не втратити бойовий дух. У змаганнях були нові завдання, яких ми раніше не робили, як то повернути стадо з випасу з відстані до 50 метрів і відлов вівці. Ну, і прохід воріт, слалом, зупинка на стоп лінії, міст. Йшла як в тумані і по голках, але западло було не там, де чекали. Боні у нас відома у вузьких колах жорстка жінка, а тут ще й декретний стрес наклався, що ж робити, психанула і дуже лякала овець. За це була поштрафована найбільше і отримала 67 балів.
Борік, моя звізда, здивував тренера і підкорив серце судді. Овець він не кусав, суддя хвалила нас за те, що було видно, що ми працюємо інтуїтивно в парі, що у нас є звʼязок із собакою, що він працює лагідно і старанно. Звісно, були штрафи, але в сумі набрали 71 бал. Це не було призове місце, але достатня кількість для спортивного титулу IHT-TS1.
Чому так було все гарно? Важко сказати. Ймовірно, на Боріка вплинуло батьківство. Або зелений помідор, який він зжер за пару днів до змагань, ригав і срав поносом. То і сил не було нестися вперед, волосся назад, як він то любить робити зазвичай. Будем перевіряти.
